Розділи
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
49
50
| І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета. |
| І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета. |
| Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними, |
| І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів. |
| Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого. |
| І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому! |
| Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому! |
| Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі: |
| А Симові теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів. |
| Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам. |
| Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах. |
| Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі. |
| І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок. |
| І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон. |
| І сталося третього дня, коли вони хворі були, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого, і безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків. |
| І сказав Яків до Симеона й до Левія: Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю, у ханаанеянина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене, та й поб'ють мене, і буду знищений я та мій дім. |
| Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон. |
| А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах. |
| І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене! |
| А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона. |
| І сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Саул, син ханаанеянки. |
| А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, вони мої! Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої. |
| Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства. |
| Рувим, Симеон, Левій і Юда, |
| А сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Шаул, син ханаанеянки, це родини Симеонові. |
| для Симеона Шелуміїл, син Цурішаддаїв; |
| У Симеонових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків перелік їх числом імен за головами їхніми, усі чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, |
| перелічені їхні від Симеонового племени п'ятдесят і дев'ять тисяч і триста. |
| А при ньому отабориться Симеонове плем'я, а начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв; |
| П'ятого дня начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв. |
| А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв. |
| для Симеонового племени Шафат, син Хоріїв; |
| А ймення забитого Ізраїлевого мужа, що був забитий з тією мідіянітянкою, Зімрі, син Салу, начальник батькового дому Симеона. |
| Сини Симеонові за їхніми родами: від Немуїла рід Немуїлів, від Яміна рід Ямінів, від Яхіна рід Яхінів, |
| Оце Симеонові роди, двадцять і дві тисячі й двісті. |
| а для племени Симеонових синів Шемуїл, син Аммігудів; |
| Оці стануть на горі Ґарізім, щоб благословляти народ, коли ви перейдете Йордан: Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Йосип, і Веніямин. |
| І сказав Юда до Симеона, свого брата: Іди зо мною на мій жеребок, і будемо воювати з ханаанеянином, то піду й я з тобою на твій жеребок. І пішов із ним Симеон. |
| І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, мешканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я того міста: Хорма. |
| Ной, Сим, Хам та Яфет. |
| Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам. Сини Арамові: і Уц, і Хул, і Ґетер, і Мешех. |
| Сим, Арпахшад, Шелах, |
| Оце Ізраїлеві сини: Рувим, Симеон, Левій, і Юда, Іссахар, і Завулон, |
| а сини Симеонові: Амнон, і Рінна, Бен-Ханан, і Тілон. А сини Їш'ї: Зохет та Бен-Зохет. |
| Сини Симеонові: Немуїл, і Ямім, Ярів, Зерах, Саул, |
| А з них, з Симеонових синів, пішли на гору Сеїр п'ять сотень чоловіка, а Пелатія, і Неарія, і Рефая, і Уззіїл, сини Їш'ї, були на чолі їх. |
| (6-50) Вони дали жеребком із племени Юдиних синів, і з племени Симеонових синів, і з племени Веніяминових синів ті міста, що їх вони назвали іменами. |
| З Симеонових синів хоробрих вояків військового відділу сім тисяч і сто. |
| А над Ізраїлевими племенами були: для Рувимівців володар Еліезер, син Зіхрі; для Симеонівців Шефатія, син Маахи. |
| І зібрав він усього Юду й Веніямина та тих, що мешкали часово з ними з Єфрему, і з Манасії, і з Симеона, бо дуже багато поперебігали до нього з Ізраїля, коли побачили, що з ним Господь, його Бог. |
| А по містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, і аж до Нефталима по їхніх руїнах навколо |
| А при границі Веніямина від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Симеонові. |
| А при границі Симеона від східнього кінця аж до кінця західнього, один уділ Іссахарові. |
| І південний край чотири тисячі й п'ять сотень міри, а брам троє: одна брама Симеонова, одна брама Іссахарова, одна брама Завулонова. |
| Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були. |
| А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його; |
| Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його. |
| Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда? |
| А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! |
| А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. |
| Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих? |
| Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого, |
| А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста. |
| А коли Він проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона та Андрія, брата Симонового, що невода в море закидали, бо рибалки були. |
| І вийшли вони із синагоги небавом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого. |
| А теща Симонова лежала в гарячці; і зараз сказали про неї Йому. |
| А Симон та ті, що були з ним, поспішили за Ним. |
| І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро, |
| і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта |
| Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним... |
| Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому! |
| І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати? |
| І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс. |
| сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Ноєвого, сина Ламехового, |
| А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його. |
| І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. |
| А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. |
| А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода. |
| А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина! |
| також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей! |
| Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія, |
| Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом, |
| І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. |
| Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. |
| І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. |
| І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. |
| І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! |
| які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові. |
| А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра. |
| Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: Знайшли ми Месію, що визначає: Христос. |
| І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: Ти Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля. |
| Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра: |
| Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. |
| Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох. |
| Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його, |
| І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені? |
| До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову! |
| От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже? |
| Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!... |
| А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною. |
| Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх. |
| А Симон Петро й інший учень ішли за Ісусом слідом. Той же учень відомий був первосвященикові, і ввійшов у двір первосвящеників із Ісусом. |
| А Симон Петро стояв, гріючись. І сказали до нього: Чи й ти не з учнів Його? Він відрікся й сказав: Ні! |
| Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його! |
| Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала, |
| Укупі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його. |
| Говорить їм Симон Петро: Піду риби вловити. Вони кажуть до нього: І ми підемо з тобою. І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого вони не вловили. |
| Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: Це ж Господь!... А Симон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе одежину, бо він був нагий, та й кинувся в море... |
| Пішов Симон Петро та й на землю витягнув невода, повного риби великої, сто п'ятдесят три. І хоч стільки було її, не продерся проте невід. |
| Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої! |
| І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої! |
| Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої! |
| А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. |
| Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого. |
| Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався. |
| Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, |
| А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили... |
| І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона. |
| Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром. |
| Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити. |
| Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми, |
| і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро? |
| Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі. |
| І він нам розповів, як у домі своїм бачив Ангола, який став і сказав: Пошли до Йоппії, та приклич того Симона, що зветься Петром, |
| Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого. |
| Симеон Петро, раб та апостол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноцінну віру в правді Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа: |
| з племени Симеонового дванадцять тисяч, з племени Левіїного дванадцять тисяч, з племени Іссахарового дванадцять тисяч, |
| А другий жеребок вийшов Симеонові, племені Симеонових синів за їхніми родами. І був їхній спадок серед спадку Юдиних синів. |
| А всі оселі, що навколо тих міст аж до Баалат-Беер-Рамат-Неґеву, це спадок племени Симеонових синів за їхніми родами. |
| З наділу Юдиних синів спадок синів Симеонових, бо наділ Юдиних синів був численніший від них. І посіли Симеонові сини в середині їхнього спадку. |
| І вийшов жеребок для родів кегатеянина. І були синам священика Аарона з Левитів від племени Юдиного, і від племени Симеонового, і від племени Веніяминового тринадцять міст. |
| І дали вони з племени синів Юдиних та з племени синів Симеонових ті міста, що будуть нижче названі йменням своїм. |
Your search returned 132 verses