|
1
Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
|
|
2
дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
|
|
3
Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
|
|
4
Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,
|
|
5
і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.
|
|
6
Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!
|
|
7
Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?
|
|
8
А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.
|
|
9
А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?
|
|
10
Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.
|
|
11
Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!
|
|
12
Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,
|
|
13
і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.
|
|
14
Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
|
|
15
Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.
|
|
16
Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.
|
|
17
Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.
|
|
18
Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,
|
|
19
і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
|
|
20
Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.
|
|
21
І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...
|
|
22
Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,
|
|
23
і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,
|
|
24
і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.
|
|
25
Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
|
|
26
що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.
|
|
27
А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
|
|
28
Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.
|
|
29
Бо наш Бог то палючий огонь!
|