1
Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.
|
2
Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.
|
3
Але в них спомин про гріхи буває щороку,
|
4
бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
|
5
Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.
|
6
Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
|
7
Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!
|
8
Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.
|
9
Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
|
10
У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.
|
11
І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.
|
12
А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,
|
13
далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.
|
14
Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.
|
15
Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
|
16
Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
|
17
А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!
|
18
А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.
|
19
Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,
|
20
новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,
|
21
маємо й Великого Священика над домом Божим,
|
22
то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!
|
23
Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
|
24
І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.
|
25
Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
|
26
Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,
|
27
а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.
|
28
Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,
|
29
скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
|
30
Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!
|
31
Страшна річ упасти в руки Бога Живого!
|
32
Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.
|
33
Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.
|
34
Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.
|
35
Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.
|
36
Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
|
37
Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!
|
38
А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.
|
39
Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.
|