|
1
Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,
|
|
2
що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!
|
|
3
Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
|
|
4
вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,
|
|
5
що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.
|
|
6
Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,
|
|
7
і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.
|
|
8
Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.
|
|
9
А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.
|
|
10
І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,
|
|
11
бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні
|
|
12
не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,
|
|
13
як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.
|
|
14
Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!
|
|
15
Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.
|
|
16
Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
|
|
17
Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.
|
|
18
Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.
|
|
19
А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?
|
|
20
Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?
|
|
21
Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
|
|
22
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,
|
|
23
і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,
|
|
24
на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
|
|
25
Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,
|
|
26
і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!
|
|
27
А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,
|
|
28
бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!
|
|
29
І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!
|
|
30
Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
|
|
31
а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
|
|
32
Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,
|
|
33
як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!
|