|
1
А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,
|
|
2
обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.
|
|
3
І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.
|
|
4
І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.
|
|
5
І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
|
|
6
і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
|
|
7
І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?
|
|
8
Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!
|
|
9
Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,
|
|
10
нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!
|
|
11
Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!
|
|
12
І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.
|
|
13
А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.
|
|
14
Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.
|
|
15
І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,
|
|
16
говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
|
|
17
Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.
|
|
18
І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.
|
|
19
І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
|
|
20
Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!
|
|
21
А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.
|
|
22
Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.
|
|
23
Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.
|
|
24
Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
|
|
25
Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?
|
|
26
Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.
|
|
27
Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,
|
|
28
учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.
|
|
29
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,
|
|
30
коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.
|
|
31
Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!
|
|
32
А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.
|
|
33
І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!
|
|
34
Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,
|
|
35
та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.
|
|
36
Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,
|
|
37
мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.
|