|
1
А по п'яти днях прибув первосвященик Ананій з якимись старшими, та з промовцем якимсь Тертилом, що перед намісником скаржилися на Павла.
|
|
2
Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: Через тебе великий мир маємо ми, і для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою,
|
|
3
це ми завжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Феліксе!
|
|
4
Та щоб довго тебе не турбувати, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласкавости.
|
|
5
Ми переконались, що цей чоловік то зараза, і що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі, і що він провідник Назорейської єресі.
|
|
6
Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопили були, і судити хотіли за нашим Законом.
|
|
7
Але тисяцький Лісій прибув, і з великим насильством видер його з наших рук,
|
|
8
а його винувальникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чому його ми винуємо.
|
|
9
Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.
|
|
10
І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для народу цього, тому буду сміліш боронитись.
|
|
11
Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.
|
|
12
І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здибали, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в народі здіймав.
|
|
13
І не можуть вони довести тобі того, у чому тепер оскаржають мене.
|
|
14
Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане.
|
|
15
І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних.
|
|
16
І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
|
|
17
А по довгих роках я прибув, щоб подати моєму народові милостиню та приноси.
|
|
18
Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з натовпом чи з колотнечею.
|
|
19
Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.
|
|
20
Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,
|
|
21
крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи серед них: За воскресення мертвих приймаю від вас суд сьогодні!
|
|
22
Але Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відрочив їм справу, говорячи: Розсуджу вашу справу, коли тисяцький Лісій прибуде.
|
|
23
І він сотникові наказав сторожити Павла, але мати полегшу, і не боронити нікому з близьких його, щоб служили йому.
|
|
24
А по декількох днях прийшов Фелікс із дружиною своєю Друзіллою, що була юдеянка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.
|
|
25
І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд, то Фелікса страх обгорнув, і він відповів: Тепер іди собі, відповідного ж часу покличу тебе!
|
|
26
Разом із тим і сподівався він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його прикликав і розмову з ним вів.
|
|
27
Як минуло ж два роки, то Фелікс одержав наступника, Порція Феста. А Фелікс бажав догодити юдеям, і в в'язниці Павла залишив.
|