|
1
І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!
|
|
2
Але первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах.
|
|
3
Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону?
|
|
4
А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш?
|
|
5
І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.
|
|
6
І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!
|
|
7
Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба.
|
|
8
Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.
|
|
9
І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові.
|
|
10
А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю.
|
|
11
А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!
|
|
12
А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють!
|
|
13
А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока.
|
|
14
І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!
|
|
15
Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його...
|
|
16
Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив.
|
|
17
Павло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати.
|
|
18
Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати.
|
|
19
І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені?
|
|
20
А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.
|
|
21
Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють... І тепер он готові вони, і чекають твого приречення.
|
|
22
Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив.
|
|
23
І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців.
|
|
24
Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.
|
|
25
І листа написав він такого ось змісту:
|
|
26
Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення!
|
|
27
Цього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин.
|
|
28
І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону.
|
|
29
Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів.
|
|
30
Як донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий!
|
|
31
Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду.
|
|
32
А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись.
|
|
33
А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.
|
|
34
Намісник листа прочитав і спитав, із якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:
|
|
35
Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.
|