|
1
А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.
|
|
2
Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.
|
|
3
Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.
|
|
4
Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.
|
|
5
Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.
|
|
6
І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.
|
|
7
Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.
|
|
8
І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,
|
|
9
і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.
|
|
10
Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?
|
|
11
Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.
|
|
12
І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!
|
|
13
Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.
|
|
14
Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.
|
|
15
І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:
|
|
16
Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,
|
|
17
щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!
|
|
18
Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.
|
|
19
Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,
|
|
20
але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.
|
|
21
Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.
|
|
22
Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,
|
|
23
написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!
|
|
24
Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,
|
|
25
то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,
|
|
26
людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.
|
|
27
Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
|
|
28
Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:
|
|
29
стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...
|
|
30
Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.
|
|
31
А перечитавши, раділи з потішення того.
|
|
32
А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.
|
|
33
А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.
|
|
34
Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.
|
|
35
А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.
|
|
36
А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.
|
|
37
А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.
|
|
38
Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.
|
|
39
І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.
|
|
40
А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.
|
|
41
І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.
|