|
1
І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.
|
|
2
Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.
|
|
3
Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.
|
|
4
А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.
|
|
5
Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,
|
|
6
то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,
|
|
7
і Євангелію там звіщали.
|
|
8
А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.
|
|
9
Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
|
|
10
то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...
|
|
11
А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...
|
|
12
І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.
|
|
13
А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.
|
|
14
Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи
|
|
15
та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
|
|
16
За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,
|
|
17
але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.
|
|
18
І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.
|
|
19
А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...
|
|
20
Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.
|
|
21
І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,
|
|
22
душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.
|
|
23
І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.
|
|
24
Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;
|
|
25
і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,
|
|
26
а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.
|
|
27
А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.
|
|
28
І перебували вони немалий час із учнями.
|