|
1
І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.
|
|
2
Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
|
|
3
Хліба нашого насущного дай нам на кожний день.
|
|
4
І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!
|
|
5
І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби,
|
|
6
бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому.
|
|
7
А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі.
|
|
8
Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує.
|
|
9
І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам!
|
|
10
Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять.
|
|
11
І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину?
|
|
12
Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона?
|
|
13
Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?
|
|
14
Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався.
|
|
15
А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів...
|
|
16
А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
|
|
17
Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.
|
|
18
А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів.
|
|
19
Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями.
|
|
20
А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство.
|
|
21
Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його.
|
|
22
Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич.
|
|
23
Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!
|
|
24
Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов.
|
|
25
А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану.
|
|
26
Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!
|
|
27
І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!
|
|
28
А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!
|
|
29
А як люди збиралися, Він почав промовляти: Рід цей рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки пророка Йони.
|
|
30
Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього.
|
|
31
Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломон!
|
|
32
Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!
|
|
33
Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить.
|
|
34
Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне.
|
|
35
Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою!
|
|
36
Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе.
|
|
37
Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.
|
|
38
Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.
|
|
39
Господь же промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди!
|
|
40
Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?
|
|
41
Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте.
|
|
42
Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати!
|
|
43
Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках!
|
|
44
Горе вам, бо ви як гроби непомітні, люди ж ходять по них і не знають того...
|
|
45
Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!
|
|
46
А Він відказав: Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів!
|
|
47
Горе вам, бо надгробки пророкам ви ставите, ваші ж батьки були їх повбивали...
|
|
48
Так, визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробки будуєте!
|
|
49
Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть,
|
|
50
щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу,
|
|
51
від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді!
|
|
52
Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!
|
|
53
А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей,
|
|
54
вони чатували на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оскаржити Його).
|