1
Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
|
2
як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
|
3
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
|
4
щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
|
5
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.
|
6
І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
|
7
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
|
8
І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
|
9
за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
|
10
Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
|
11
І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
|
12
І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
|
13
А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
|
14
І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
|
15
Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
|
16
І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
|
17
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
|
18
І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...
|
19
А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
|
20
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
|
21
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
|
22
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...
|
23
І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
|
24
А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
|
25
Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
|
26
А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,
|
27
до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.
|
28
І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
|
29
Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
|
30
А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
|
31
І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
|
32
Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
|
33
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
|
34
А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
|
35
І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
|
36
А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
|
37
Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
|
38
А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
|
39
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
|
40
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
|
41
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
|
42
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
|
43
І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
|
44
Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
|
45
Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
|
46
А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
|
47
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
|
48
що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
|
49
бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
|
50
і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
|
51
Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
|
52
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
|
53
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
|
54
Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
|
55
як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
|
56
І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
|
57
А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
|
58
І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
|
59
І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
|
60
І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!
|
61
А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!
|
62
І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
|
63
Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.
|
64
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!
|
65
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...
|
66
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.
|
67
Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
|
68
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
|
69
Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
|
70
як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
|
71
що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
|
72
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
|
73
що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
|
74
щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
|
75
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
|
76
Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
|
77
щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
|
78
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
|
79
щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
|
80
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.
|