|
1
І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі.
|
|
2
А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними.
|
|
3
І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі!
|
|
4
І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.
|
|
5
І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...
|
|
6
Бо не знав, що казати, бо були перелякані.
|
|
7
Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!
|
|
8
І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.
|
|
9
А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
|
|
10
І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих.
|
|
11
І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?
|
|
12
А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?
|
|
13
Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...
|
|
14
А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.
|
|
15
І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.
|
|
16
І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?
|
|
17
І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.
|
|
18
А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.
|
|
19
А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!
|
|
20
І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...
|
|
21
І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.
|
|
22
І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!
|
|
23
Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!
|
|
24
Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!
|
|
25
А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!
|
|
26
І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...
|
|
27
А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.
|
|
28
Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?
|
|
29
А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.
|
|
30
І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.
|
|
31
Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!
|
|
32
Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.
|
|
33
І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?
|
|
34
І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.
|
|
35
А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!
|
|
36
І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:
|
|
37
Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!
|
|
38
Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить.
|
|
39
А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.
|
|
40
Хто бо не супроти нас, той за нас!
|
|
41
І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!
|
|
42
Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!
|
|
43
І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,
|
|
44
де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.
|
|
45
І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,
|
|
46
де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.
|
|
47
І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,
|
|
48
де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!
|
|
49
Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.
|
|
50
Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!
|