|
1
І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.
|
|
2
І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!
|
|
3
І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.
|
|
4
Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?
|
|
5
Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?
|
|
6
Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
|
|
7
Той устав і пішов у свій дім.
|
|
8
А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...
|
|
9
А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.
|
|
10
І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.
|
|
11
Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?
|
|
12
А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!
|
|
13
Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.
|
|
14
Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?
|
|
15
Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.
|
|
16
До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.
|
|
17
І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.
|
|
18
Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.
|
|
19
І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.
|
|
20
І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.
|
|
21
Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю.
|
|
22
Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години.
|
|
23
А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,
|
|
24
то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього.
|
|
25
А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала!
|
|
26
І вістка про це розійшлася по всій тій країні.
|
|
27
Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!
|
|
28
І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.
|
|
29
Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!
|
|
30
І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!
|
|
31
А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
|
|
32
Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.
|
|
33
І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!
|
|
34
Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.
|
|
35
І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.
|
|
36
А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.
|
|
37
Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;
|
|
38
тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.
|