|
1
Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
|
|
2
Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
|
|
3
А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
|
|
4
Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.
|
|
5
А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,
|
|
6
то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
|
|
7
Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
|
|
8
Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
|
|
9
Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...
|
|
10
І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!
|
|
11
Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
|
|
12
Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
|
|
13
А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
|
|
14
Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...
|
|
15
А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.
|
|
16
А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
|
|
17
Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
|
|
18
Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
|
|
19
Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
|
|
20
Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
|
|
21
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
|
|
22
І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!
|
|
23
А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
|
|
24
А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...
|
|
25
А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!
|
|
26
А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...
|
|
27
Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
|
|
28
Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.
|
|
29
І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
|
|
30
І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
|
|
31
А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
|
|
32
А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
|
|
33
А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
|
|
34
А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
|
|
35
І Він ізвелів на землі посідати народові.
|
|
36
І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
|
|
37
І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...
|
|
38
Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
|
|
39
І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.
|