|
1
А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:
|
|
2
Сину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.
|
|
3
І розкажи притчу на дім ворохобности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла, пристав та й налий води в нього.
|
|
4
Повкладай його кусні до нього, усякий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни кістками добірними.
|
|
5
Візьми добірніше з отари, розклади під ним дрова, звари його кусні, і щоб у ньому зварилися кості його.
|
|
6
Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, котлові, що іржа його в ньому, і що його іржа не сходить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок!
|
|
7
Кров бо його серед нього, він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.
|
|
8
Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була.
|
|
9
Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, збільшу огнище й Я!
|
|
10
Підклади дров, розпали цей огонь, довари м'ясо, і вилий росіл, а кості хай спалені будуть.
|
|
11
І постав його порожнім на вугілля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпалилась, і щоб розтопилась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.
|
|
12
Увесь труд надармо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа, в огонь його з його іржею!
|
|
13
У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчистишся, аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі.
|
|
14
Я, Господь, це казав, і надійде воно! І зроблю, не звільню, і не змилуюся, за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе, це Господь Бог промовляє!
|
|
15
І було мені слово Господнє таке:
|
|
16
Сину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя.
|
|
17
Стогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба.
|
|
18
І говорив я до народу рано, а ввечері померла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.
|
|
19
І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що це нам таке, що ти робиш?
|
|
20
І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:
|
|
21
Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча...
|
|
22
І ви зробите, як зробив я: вусів не закриєте, і хліба жалобного не будете їсти...
|
|
23
А прикраси ваші будуть на ваших головах, і взуття ваше на ваших ногах, не будете голосити, і не будете плакати, а будете сохнути через свої гріхи, і будете стогнати один до одного...
|
|
24
І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, будете робити і ви. І коли те прийде, то пізнаєте ви, що Я Господь Бог.
|
|
25
А ти, сину людський, того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, утіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх,
|
|
26
того дня прийде до тебе врятований, щоб сповістити про це в твої вуха.
|
|
27
Цього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим, і будеш говорити, і не будеш уже німий, і станеш для них знаком. І пізнають, що Я Господь!
|