|
1
І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів.
|
|
2
Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька!
|
|
3
Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности!
|
|
4
Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!
|
|
5
Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства.
|
|
6
Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили...
|
|
7
Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!
|
|
8
О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.
|
|
9
Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його?
|
|
10
Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів.
|
|
11
Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові!
|
|
12
Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий.
|
|
13
Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону.
|
|
14
Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами.
|
|
15
І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок.
|
|
16
Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів.
|
|
17
Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п'яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде.
|
|
18
Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!
|
|
19
Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'яти.
|
|
20
Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські.
|
|
21
Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає.
|
|
22
Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається.
|
|
23
І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його.
|
|
24
Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих.
|
|
25
Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби.
|
|
26
Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх!
|
|
27
Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич.
|
|
28
Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх.
|
|
29
І він наказав їм, і промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,
|
|
30
у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу.
|
|
31
Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.
|
|
32
Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета.
|
|
33
І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.
|