|
1
І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.
|
|
2
Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
|
|
3
Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...
|
|
4
А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.
|
|
5
І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.
|
|
6
І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.
|
|
7
І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.
|
|
8
І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,
|
|
9
а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.
|
|
10
І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.
|
|
11
А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!
|
|
12
І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.
|
|
13
І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.
|
|
14
І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.
|
|
15
Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
|
|
16
А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!
|
|
17
Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.
|
|
18
Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!
|
|
19
А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
|
|
20
Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.
|
|
21
Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,
|
|
22
і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!
|
|
23
І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!
|
|
24
Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...
|
|
25
І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!
|
|
26
І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.
|
|
27
І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.
|
|
28
І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...
|
|
29
А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.
|
|
30
І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.
|
|
31
І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
|
|
32
І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.
|
|
33
І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.
|
|
34
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.
|
|
35
І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.
|
|
36
Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.
|
|
37
А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?
|
|
38
А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.
|
|
39
І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.
|
|
40
І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.
|
|
41
І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.
|
|
42
І всі їли й наїлися!
|
|
43
А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
|
|
44
А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!
|
|
45
І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.
|
|
46
І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.
|
|
47
А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.
|
|
48
Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.
|
|
49
А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,
|
|
50
бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!
|
|
51
І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,
|
|
52
бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.
|
|
53
Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.
|
|
54
І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,
|
|
55
і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.
|
|
56
І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!
|